Фантазія d-moll KV 397 В. А. Моцарта і Соната Op. 31 № 2 Л. ван Бетховена : семантичний та виконавський аспекти

Abstract

Стаття присвячена семантичному та виконавському аналізу Фантазії d-moll KV 397 Вольфганга Амадея Моцарта та Сонати №17 op. 31 №2 Людвіга ван Бетховена крізь призму символіки тональності d-moll. Розкрито взаємозв’язок між позамузичним контекстом, композиційно-драматургічною організацією творів і вибором виконавської стратегії. Обґрунтовано, що тональність d-moll визначає їхню образну напругу, діалектику протилежностей і глибоко особистісний характер висловлювання. Визначено, що ефективна інтерпретація цих творів потребує усвідомлення символічності тональності та ретельного добору виконавських засобів.

The article is devoted to the semantic and performance analysis of the *Fantasia in D minor, KV 397* by Wolfgang Amadeus Mozart and the *Piano Sonata No. 17 in D minor, Op. 31 No. 2* by Ludwig van Beethoven through the prism of the symbolic meaning of the key of D minor. It reveals the interrelation between the extramusical context, compositional-dramaturgical organization, and the choice of performance strategy. It is substantiated that the key of D minor determines the expressive tension, dialectics of opposites, and deeply personal character of these works. It is concluded that an effective interpretation requires awareness of the symbolic nature of the key and a careful selection of performance means.