Фортепіанна балада Бориса Лятошинського

Abstract

Мета статті – визначити образно-інтонаційні та виконавсько-інтерпретаційні властивості фортепіанної балади Б. Лятошинського як одного з найяскравіших прикладів втілення жанру в українській музиці ХХ століття. Методологія. Використано методи інтонаційного аналізу, методико-виконавського аналізу, жанрово-стильового аналізу музичного твору (на слух і за нотним текстом), методи збирання та систематизації наукових фактів, методи пояснення та узагальнення. Наукова новизна. Вперше в музикознавстві здійснено детальний інтонаційний, жанрово-стильовий та методико-виконавський аналіз одного з найяскравішого твору української фортепіанної музики ХХ століття – фортепіанної балади Б. Лятошинського. Визначено жанрово-стильові властивості тематичного матеріалу твору, інтонаційні зв’язки між темами, розкрито специфіку метроримічного та темброфактурного розвитку твору. Значну увагу приділено методико-виконавським питанням, зокрема, питанням розвитку художнього образу, виконавської драматургії, питанням ритмічної організації, темпу, агогіки, штрихів (legato, marcato та ін.), динаміки, педалі, звукоутворення, використання різних видів піаністичної техніки – пальцевої, акордової, фігураційної, октавної, пасажної, специфіки виконання синтетично-неподільної фактури оркестрального типу, функціональності виконавського апарату піаніста в цілому, способів досягнення художньої цілісності твору. Висновки. Спостережено існування двох варіантів нотного тексту Балади: уртексту 1929 року та редакції Б. Кривопуста 2018 року, описано їхні відмінності, зроблено висновок, що обидва варіанти мають право на використання у концертній та педагогічній практиці. Зазначено, що як художнє ціле Балада Б. Лятошинського є дуже складним текстом, здатним до багатоваріантного виконавського прочитання. Аргументовано наявність в нотному тексті Балади ознак вільно трактованої сонатної форми, водночас зауважено в ній риси цілого ряду форм вищого порядку – трип’ятичастинної, варіантно-строфічної, контрастно-складової, ознак поемності, рапсодичності. Наголошено, що на глибинному інтонаційному рівні Балада демонструє неймовірно високий ступінь єдності тематичного матеріалу, з точки ж зору безпосереднього тематизму і особливостей його розвитку вона сповнена контрастності, картинності, епізодичності. Наголошено на «багатоликості», водночас надзвичайній сконцентрованості та лаконічності тексту Балади як характерній рисі жанру, що забезпечує високий потенціал її різних виконавських та музикознавчих інтерпретацій.