Навіть у катакомбах - на світовій орбіті. Театральний Харків у перший рік повномасштабної війни

Abstract

У статті розглядаються події в житті державних і приватних театрів Харкова в перший рік повномасштабної російсько-української війни, а саме: відкладені й нездійснені прем’єри, загроза руйнування будівель театрів та мистецьких навчальних закладів, виступи перед глядачами в безаналогових форматах, релоковані театри Харкова; ідеологічний ребрединг театрів, зміни в репертуарній політиці, серед них – питання мови театру, створення самими творчими колективами оригінального репертуару під впливом реалій військового часу (фронтова вистава в жанрі народного фарсу «Нехай щастить!» у Харківському драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка, вистава «CODE_UA» Театр «057», документальні читки й політичні перфоменси Театру «Варта»). Аналізується міжнародна активність театрів Харкова в часі повномасштабної війни, зокрема перша в історії театрального Харкова практика довготривалого поділу трупи Харківського національного театру опери та балету імені М. Лисенка (Схід Опера) на дві частини: ту, що лишилася виступати перед харків’янами, і ту, що вирушила в річний гуманітарний тур «Європейський шлях» країнами Євросоюзу. Також простежено виступи Театру ім. Т. Г. Шевченка з антидиктаторською виставою «Калігула» на фестивалях в Єгипті та Іраку; покази Театром ім. Т. Г. Шевченка і Харківським театром ляльок ім. В. А. Афанасьєва вистав, що віддзеркалюють життя під окупацією: «Хлібне перемир’я» С. Жадана, «Я – норм» Н. Захоженко в містах України та Польщі, Франції, Німеччині). Прослідковано сплеск мистецьких фестивалів із театральною складовою як важливий елемент культурного опору воєнній пропаганді загарбників. Визначено обставини, у яких у квітні 2022 року відновив і продовжив свою діяльність (навчальну, концертну, наукову, проєктну) Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. Висновки. У розвідці з’ясовано, що в умовах першого року повномасштабної війни театральне життя Харкова, розташованого на лінії вогню, виявилося значущим інструментом у боротьбі суспільства за свою національну та гуманістичну ідентифікацію. Критичні обставини підштовхнули театри до безаналогових в їх історії альянсів із театрами закордону та України, а також до міжнародної фестивальної активності.