Особливості сценічної інтерпретації п'єси О. Дюма-сина "Дружина Клода" у Харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка (1938)

Abstract

Досліджено поставу французької мелодрами Олександра Дюма-сина “Дружина Клода” на сцені Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка 1938 р., здійснену режисером Лесем Дубовиком та художником Василем Греченком. Метою роботи є визначення ролі цієї вистави у збереженні та розвитку художніх і гуманістичних орієнтирів театру в умовах сталінського режиму. Вивчено причини звернення до класичного західноєвропейського репертуару в період жорсткого ідеологічного тиску та впровадження соціалістичного реалізму. З’ясовано, що популярність твору, який ставили у багатьох радянських театрах під назвою “Тропа шпигунів”, пояснено його тематикою, що відповідало параноїдальним фобіям радянського суспільства 30-х років ХХ ст. Водночас, на відміну від інших, режисер Харківського театру вирішив використати оригінальну назву “Дружина Клода”, що вже свідчило про його прагнення уникнути пропагандистських кліше та зосередитися на драмі людського життя. Аналіз базується на тогочасній театральній критиці (статті В. Гавриленка) та пізніших спогадах і дослідженнях (Р. Черкашин, Н. Логвінова, С. Гордєєв), а також архівних документах, що дають змогу встановити головні факти та дати, пов’язані з прем’єрою та історією показів. З’ясовано, що вистава стала значним художнім досягненням, а успіх їй був забезпечений не лише завдяки актуальному змісту, а й продуманій режисерській концепції Л. Дубовика, який наполіг на постановці, підкреслюючи її камерність та можливість для експериментів.