Сценографія театрів Харкова 1960 – 1970-х рр.: образно-пластична лексіка

Abstract

У сучасному українському театрознавстві проблематика сценографії вказаного періоду залишається нерівномірно опрацьованою: наукові розвідки зосереджені переважно на загальнонаціональних тенденціях або окремих знакових постатях, тоді як регіональні сценографічні школи, зокрема харківська, не отримали цілісного концептуального осмислення. Зокрема це є в наукових роботах О. Ковальчук та Н. Руденко-Краєвської, які досліджували цей період. Саме у 1960–1970-х роках у харківських театрах відбувається активна трансформація образно-пластичної мови вистави, пов‘язана з переосмисленням функцій сценічного простору, відмовою від ілюстративнодекоративних принципів та утвердженням умовно-метафоричного мислення та поверненням до творчих засад авангарду 20-х років ХХ ст.. Сценографія в цей період поступово формується як автономна художня система, що визначає структуру сценічного образу й вступає в діалог із режисерською концепцією. Актуальність магістерського дослідження зумовлена потребою комплексного аналізу сценографії театрів Харкова 1960–1970-х років як самостійного художнього явища в історії українського театру другої половини ХХ століття.