Фестиваль як об'єкт комунікативної практики : феномен комунікації

Abstract

Справжній консенсус досягається за допомогою дискурсу – діалогічно рівноправної процедури аргументації – і являє собою універсальну (значущу для всіх розумних суб’єктів комунікації) згоду. Головним учасником такої комунікації є інтерсуб’єктивне «я», яке вже із самого початку знаходиться в ситуації спілкування з іншою особистістю, що дозволяє суб’єкту ставитися до себе як до учаснику взаємодії, дивлячись на себе із перспективи іншого, коли обидва належать спільному «життєвому світу» – сфері повсякденного, ні-предметної дотеоретичної цілісності. Таким чином, комунікація постає як воля до тотожності через визнання не-тотожності, тобто спроба затвердити свою не-випадковість (у ствердженні на значимість); це спроба утвердити світ як реалізацію вектору переваг у горизонті спільного існування за допомогою щирої комунікації.