Контрольована антиципація як психологічна настанова піаніста-концертмейстера (на прикладі Сонати № 2 для скрипки і фортепіано М. Равеля)

Abstract

У статті розглядається феномен контрольованої антиципації як усвідомленого психологічного механізму передбачення та його значення у професійній діяльності піаніста-концертмейстера. На прикладі Соната № 2 для скрипки і фортепіано М. Равеля обґрунтовано роль антиципації в організації ансамблевої взаємодії та подоланні виконавських труднощів. Дослідження підкреслює її значущість як у репетиційному процесі, так і під час сценічного виступу. Висновки доводять, що свідоме використання антиципації сприяє підвищенню виконавської майстерності та стабільності гри концертмейстера.

The article examines the phenomenon of controlled anticipation as a conscious psychological mechanism of prediction and its significance in the professional activity of a pianist-accompanist. Using the example of Sonata No. 2 for Violin and Piano by Maurice Ravel, the study substantiates the role of anticipation in organizing ensemble interaction and overcoming performance challenges. The research emphasizes its importance in both rehearsal processes and live performance. The conclusions demonstrate that the conscious use of anticipation enhances the accompanist’s performance mastery and stability.