Kharkiv I. P. Kotlyarevsky National University of Arts
KhNUAR — Kharkiv National University of Arts Repository
Вітаємо!
Ласкаво просимо до Електронного архіву Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського!
Репозитарій (KhNUAR) наповнюється науковими та навчально-методичними матеріалами, роботами здобувачів вищої освіти (за умови наявності рецензії наукового керівника).
Розміщуйте свої публікації та відкриті освітні ресурси (OER) у репозитарії KhNUAR, сприяйте підвищенню рейтингу університету.
Ознайомтесь з положенням про репозитарій.
Кількість документів у репозитарії:1557
Розділи
Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.
- У фонді зберігаються видання науковців університету
Нові надходження
Тип елементу:Документ, Спадкоємність традиції українського духовного співу у композиторській творчості митців сьогодення (на прикладі "Острозького триптиха" О. Козаренка)(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2024) Романюк, Ірина; Яструб, ОленаОбрана наукова проблематика зумовлена дослідженням духовного хорового мистецтва України в єдності виконавства та композиторської творчості, а саме: українського духовного співу у композиторській інтерпретації митців сьогодення. Мета наукової статті – виявити ознаки спадкоємності традиції українського духовного співу у композиторській творчості сьогодення (на прикладі «Острозького триптиха» О. Козаренка). У даному випадку йдеться про кореневу традицію національного церковно-співочого мистецтва – православний монодичний спів. Методологія заснована на поєднанні історико-генетичного, жанрового, стильового, семантичного, структурно-функціонального, інтерпретативно-виконавського та системного підходів. Комплекс методів уможливлює виявлення специфіки українського духовного співу в контексті музично-виконавської творчості та визначає індивідуальні жанрово-стильові рішення його композиторської інтерпретації (піснеспіви острозького напіву). Наукова новизна полягає в тому, що вперше здійснено системний аналіз духовного хорового циклу «Острозький триптих» О. Козаренка (1963–2023) з точки зору дослідження спадкоємності традиції українського духовного співу у композиторській творчості митців сьогодення. У Висновках обґрунтовано наступне. «Острозький триптих» засвідчує орієнтацією на молитовний жанр, що відображається в опорі на монодію (ґенезу українського духовного співу), у виборі зразків острозького напіву. Етимон авторського жанрового імені «триптих» постає, свого роду, апелюванням до означення циклу як звучної ікони. На підставі дослідження циклу можемо констатувати, що О. Козаренко впроваджує нове жанрове ім’я. «Острозький триптих» постає відповідним еталону православної монодії як зразок оновлення історичної пам’яті етнолокального острозького напіву богослужбової традиції, апелюючи до ґенези духовного співу.Тип елементу:Документ, Choral Singing as an "emblem" of national culture : global or local? (a performative response to the question)(Science Publishing Corporation, Jordan, Amman, 2025) Romaniuk, Іryna; Yastrub, Olena; Liu, Dan; Jiang, Shanyu; Shchelkanova, SvitlanaThe article aims to explore the emblematic function of choral singing, positioning it as a "key" to understanding the relationship between two cultural development trends – global and local traditions, which remains highly relevant to contemporary performance practice. The article examines the choral art of Ukraine, which has historically functioned as a performative phenomenon within a sacred chronotope. At the level of compositional creativity, the dimensions of "sacred – secular" and "global–local" coexist on equal footing, facilitated by the high standard of choral performance culture. The study addresses the consequences of postmodern aesthetics, particularly the dominant role of globalization in the creative practices of the late 20th and early 21st centuries. The key argument is that, within the musical component of this cultural cycle, a "counter" movement emerged, which, when viewed from a historical distance, effectively highlights the "onedimensionality" and narrow perspective of seeing globalization as the defining characteristic of the 21st century. This is vividly illus trated through choral art, particularly the history of Ukrainian sacred singing, from the Renaissance to the present. The material selected for analysis encompasses the history of Ukrainian sacred singing, including key stages of its evolution (church monody, linear and partsinging, sacred concerto), genre specifics (songs, prayers), and the compositional embodiment of the emblematic features of the musical national language. An optimistic forecast can be made based on the example of Ukrainian sacred choral singing's role in the choral culture of the late 20th and 21st centuries. The cultural experience of human interaction occurs within the zone of a “counter movement” between two tendencies: globalization, which is built upon the experiences of many local traditions, and regional cultures, which expand into a broader space, gaining insight into the global world.Тип елементу:Документ, Галицький напів у композиторській інтерпретації О. Кошиця (на прикладі "Достойно єсть" із Четвертої Літургії)(Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2025) Романюк, Ірина; Дімітрієва, СофіяАктуальність проблеми зумовлена затребуваністю дослідження наявних композиторських прочитань галицького напіву як феномена вітчизняної духовної традиції у творчій практиці митців минулого і сьогодення. Мета наукової статті – охарактеризувати композиторську інтерпретацію галицького напіву на прикладі «Достойно єсть» (№ 22) із Четвертої Літургії (1938) О. Кошиця. Методологія базується на залученні комплексу підходів, серед яких: когнітивний, жанровий, стильовий, структурно-функціональний, семантичний, порівняльний, застосований у співставленні монодичного першоджерела з авторським твором О. Кошиця, а також інтерпретаційний, задіяний для дослідження якісних параметрів трактування української православної церковної монодії в композиторській спадщині О. Кошиця. Наукова новизна полягає в тому, що в науковій розвідці вперше досліджено піснеспіви галицького напіву в духовній композиторській творчості О. Кошиця на прикладі обраного зразка з Четвертої Літургії – циклу, створеного на основі галицького напіву; здійснено композиційно-драматургічний аналіз «Достойно єсть» О. Кошиця з урахуванням першоджерела монодії. У Висновках констатовано, що «Достойно єсть» О. Кошиця постає зразком перетину двох систем: монодичної і поліфонічної, яку визначено як полімелодичне ціле. Таким чином, аналізований піснеспів трактується як «помножена» монодія із збереженням самобутності давнього зразка в оригінальному авторському прочитанні. Митець досягає нової якості втілення одноголосного першоджерела галицького напіву при збереженні його стильових та жанрових констант в умовах поліфонічного мислення, де кожен голос зберігає відповідну самоцінність. Композитор орієнтується на жанр першоджерела як богослужбового зразка, який постає знаком приналежності до літургічного типу культури – Богоспілкування.Тип елементу:Документ, Харківська фольклористична школа і її роль у формуванні та інституціоналізації вітчизняного етномузикознавства(Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія музики», 2024) Новикова, Лариса Іванівна; Жалєйко, Дар'я МиколаївнаМета статті – окреслити основні віхи розвитку Харківської фольклористичної школи у дзеркалі історичної панорами, що охоплює час від заснування Харківського університету до діяльності сучасних етномузикологів Харківщини та навчальної лабораторії фольклору ХНУМ ім. І.П. Котляревського в умовах війни. Методологію наукового дослідження становлять наступні наукові підходи: історіографічний, аксіологічний, а також загальнонаукові методи (аналіз синтез, індукція, дедукція). Під час дослідження медіатизації як інструмента збереження культурної спадщини Слобожанщини застосовано міждисциплінарний підхід. Новизна. Харківська фольклористика, яка сформувалась в ХІХ – ХХ сторіччі, динамічно скерувала засади культурно-історичної школи та довела свою причетність до новаторських методів європейської науки. Також новизною представленого дослідження є характеристика сучасних форм репрезентації архівних матеріалів Навчальної лабораторії фольклору в цифровому середовищі та визначення стратегії збереження національної культурної спадщини Слобожанщини в умовах війни. Висновки. Харківська фольклористична школа акумулювала в своїй практиці передові методи дослідження (компаративістика, структурна типологія), тим самим заклала потужний фундамент для дослідників прийдешніх поколінь, як в науковій, так і в дидактичній царині. Надалі цифровий архів навчальної лабораторії фольклору Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського став резервуаром і провідником наукової спадщини, культурної пам’ятi та національної ідентичності в її екзистенційному вимірі. За роки свого функціонування Навчальна лабораторія фольклору здійснила проведення першого оперативного етапу цифрового архівування, а також пілотного етапу щодо репрезентації матеріалів на навчальному сайті.Тип елементу:Документ, Міжпоколінний діахронний зв'язок як комунікативний дискурс у фольклорній традиції Слобідської України(Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського, 2022) Новикова, Лариса ІванівнаМеханізм міжпоколінного діахронного зв’язку виконує комунікативну функцію збереження етнокультурної інформації, надзвичайно важливу для відтворення фольклорних жанрів. Динамічне ХХ століття внесло корективи в існування традиції, зокрема й на Слобожанщини, адже ни щення інститу цій моноцентричного сільського середовища позначилось на способах функціонування автентичного фольклору, призводячи до руйнації певних жанрів і обрядовості, переходу їх з активної форми в пасивну, а надалі й в штучну площину побутування. Метою статті було позначити, які ланки колись могутнього ланцюга «цивільної куль тури» пошкоджені, і що саме ці пошкодження спричинило. Матеріалом для аналізу стали спогади літніх людей – свідків суспільних змін на Харківщині у 1920–50 рр., а також документальні дані. Сучасні «функціональні» методи – розробка соціологічних анкет, залучення матеріалів власних експедиційних розвідок дозволили створити фактологічну базу дослідження та визначили його наукову новизну. Отже, свідчення найстаршого покоління носіїв традиції показали вражаючі на слідки штучної трансформації суспільства 1920–30 рр., яка передбачала не тільки нищення фольклору як типу культури і порушення шляхів між поколінної комунікації в межах цілісної суспільної свідомості, але й побудову нового соціокультурного утворення – “паралельної культури” клуб них установ, яка транслювалась не діахронно, по горизонталі, як прийнято в усній традиції моноцентричного соціуму, а імперативно-ієрархічно, вертикально, згідно директивам «згори». В умовах забуття звичаїв та штучного розриву зв’язку поколінь комунікативний дискурс має бути регулятором усвідомлення смислів, які б однаково оцінювались спільнотою та могли б стати корегуючим фактором всередині неї.